top of page
Фото автораОлександр Бачурський

Восьмикласники згадали героїв УНР та порівняли їх з нашими сучасними захисниками


6 грудня 1991 року було ухвалено закон України «Про Збройні сили України». До російсько-української війни, відзначався урочистою церемонією покладання квітів до могили Невідомого солдата, відбувалися урочисті збори, церемонії вручення державних нагород, святкові концерти, а також феєрверки у містах розташування керівних центрів українського війська. Починаючи з 2009-го, до Дня Збройних сил України присуджується Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в декількох номінаціях.

Як відомо, Збройні сили України почали формуватися ще на початку 20-го століття. Першим таким утворенням вважаються УСС(Українські Січові Стрільці), цей український підрозділ був у складі австро-угорської армії, та протистояв російській імперії у першій світовій війні. Він мав свою національну символіку, свою форму, та свою систему нагород і відзнак, офіційною мовою у цьому війську була українська. Наступними формуваннями були гетьманська армія та армія УНР, про один з подвигів останньої пропоную сьогодні згадати.



Рівно 103 роки тому, 6 грудня 1919 року розпочався похід Армії Української Народної Республіки тилами червоної та білої армій під проводом генерала Михайла Омеляновича-Павленка, скорочено його називають Першим зимовим походом армії УНР.



У другій половині 1919 року об`єднана українська армія, що складалася з армії УНР під командуванням Симона Петлюри та Галицької армії під командуванням Євгена Петрушевича опинилася в «Трикутнику смерті» - оточенні польської армії, більшовиків та білогвардійців, тому зовсім нічим не забезпечувалася, не вистачало зброї, ліків, набоїв. Погіршила ситуацію ще й Галицька армія в листопаді 1919, підписавши договір з білогвардійцями, фактично перейшовши на їх бік, що сприйнялося петлюрівськими військами як велика зрада. У цьому й полягала велика трагедія тієї ситуації, Симон Петлюра вважав що головним ворогом є більшовики, і готовий був йти на союз із поляками, а Євген Петрушевич вважав головним ворогом як раз поляків, і тому був готовий укладати союз із денікінцями.

І так, на одній з багаточисленних нарад щодо цієї надзвичайно складної ситуації головний отаман військ і флоту УНР Симон Петлюра вирішив їхати до Варшави та домовлятися з Юзефом Пілсудським, головою відродженої Польської держави про спільний похід проти більшовиків на початку 1920 року.



Поки він був у від`їзді, головнокомандувачем було обрано Михайла Омеляновича-Павленка, учасника російсько-японської та першої світової війн, де він і отримав своє тяжке поранення у праву руку, вона майже не функціонувала. Але весь свій досвід він спрямував на похід.



Потім він з іншими генералами армії УНР взяли до уваги план Василя Тютюнника, який нажаль в листопаді 1919 року помер від тифу. Згідно цьому плану, рекомендувалося зробити партизанський рейд по тилах червоної та білогвардійської армій по центру України, головною його метою було збереження армії до того як Петлюра приведе об`єднані українсько-польські війська.


Зверніть увагу на абревіатуру РКР, вона розшифровується як "Polskie Koleje Panstwowe" - "Польські Державні Залізниці", потім на її основі більшовики знімуть пропагандистський фільм "Пілсудським купив Петлюру".


Напочавтку походу українська армія боролася в основному з добровольчою армією Денікіна, вони вважалися найбільшою небезпекою для українською державності, але вже в січні 1920 року більшовики почали гнати білих на південь, заганяти до Криму, і армія УНР перейшла до боротьби проти червоних. Населення сприяло цим діям, оскільки більшовики тоді проводили політику червоного терору, здійснювали масштабні пограбування, вилучення продовольства, тому фактично весь імпровізований тил армії УНР забезпечувало місцеве населення.

На початку квітня 1920 року виснажилася логістика, ситуація стала критичною - у важких боях армія УНР практично повністю вичерпала свій запас набоїв та снарядів. У цей час українські частини вели напружені бої з більшовиками, які у військовому майні та споряджені не відчували ніякої нестачі. Тому командування вирішило захоплювати бойові склади червоної армії, найбільше з таких захоплень сталося у місті Вознесенськ(Миколаївська область). Перед початком операції козаки(в армії УНР замість рядових і офіцерів були козаки і старшини) склали в купу всі свої набої та поділили їх порівну - кіннотники отримали по три патрони на рушницю, піхотинці мали і того менше. У вирішальний момент у позиції червоних врубався кінний полк Чорних Запорожців під командою Петра Дяченка - і зламав їхню лаву. Атаку підтримали повстанчий відділ отамана Гулого-Гуленка та кінний полк під командою полковника Литвиненка. Чимало козаків ішло в атаку голіруч, плескаючи у долоні, аби підбадьорити побратимів та зімітувати постріли.

Операція була успішно здійснена, спрацював ефект несподіванки, так як проводилася вона о 3 годині ночі.



Тішилися цьому буквально всі, від звичайних бійців і командирів, і до капеланів(військових священників), у спогадах розповідалося як вони нагрібали собі до кишень набоїв та обгорталися кулеметними стрічками. Цей бій став знаковим, він дуже підняв бойовий дух бійців, і вони вже з переможним настроєм рушили на з`єднання з українсько-польським військом.



Це можна порівняти із захопленням російського складу боєприпасів бійцями Сил спецоперацій ЗСУ у вересні 2022 року на Харківщині, за повідомленням самих спецпризначенців -«На Харківському напрямку під час проведення спеціальних дій, група Сил спеціальних операцій ЗС України захопила склад російських боєприпасів. Під час огляду воїни ССО виявили велику кількість снарядів різних калібрів. Віднині захоплений боєкомплект використовуватиметься Силами оборони України задля знищення його колишніх власників».


1-й кінний полк Чорних Запорожців часто відзначався у боях, своїм чорним прапором з черепом та кістками лякав червоних не менше, ніж махновці або холодноярці.





Зараз він «еволюціонував» у 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців.



Загалом за весь рейд тилами ворога було пройдено 2500 кілометрів, проведено понад 50 успішних боїв. Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року, тривав рівно півроку.

Того ж 6 травня учасники походу з`єдналися з українсько-польським військом та звільнили Київ від більшовиків.



І вже 9 травня 1920 по Хрещатику був проведений спільний українсько-польський парад перемоги.



Джерела:

http://svoboda.fm/culture/Culture/221744.html?language=ru, https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/kviten/15/1920-biy-za-voznesensk, https://uk.wikipedia.org/wiki/ https://shron1.chtyvo.org.ua/Avtorskyi_kolektyv/Spadschyna_Pilsudskoho_ta_Petliury_mynule_sohodennia_ta_maibutnie_partnerstva_Polschi_ta_Ukrainy.pdf?PHPSESSID=8vtuitbv824j6utit2ha08eib1, https://fakty.ua/396091-sine-zheltyj-flag-s-1917-goda-sohranil-glava-ukrainskogo-otdeleniya-golosa-ameriki-drevnejshee-znamya-demonstriruetsya-na-vystavke-v-kieve, https://textbook.com.ua/istoriya/1475062399/s-8?page=11, https://zname.com.ua/ua/flags/fis239.html

81 просмотр0 комментариев

コメント


bottom of page