Сьогодні, 105 років тому, українські вояки і добровольці героїчно зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. 29 січня і учні 8-В класу не залишилися байдужими, згадавши історію бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога, в тому випадку проти червоних орд Муравйова.
Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-ша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач - 2-га. Там, де сходилися дві залізничні колії, більшовики планували об’єднатися.
Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. 25-27 січня вони разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак без артилерії під загрозою оточення оборонці вимушено відступили до станції Крути і стали укріплюватися.
28 січня в Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися під командуванням Муравйова й почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: «Товариші, я знаю, що багато хто з вас втомився, проте небагато вам працювати. Наше завдання - взяти Київ, і тоді ви зможете повернутися додому. Багато вам довелося страждати, але вони кров’ю відповідатимуть за ваші страждання. Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, нічого не пошкодую: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх усіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами - той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені…». Можемо бачити, що й тоді, й зараз, росіяни залишаються тваринами, яким потрібна тільки кров.
29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення - учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців.
Кадр з фільму «Крути 1918».
Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепотяг - звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки з Чернігівщини. З єдиної гармати по ворогу стріляв його побратим, сотник Семен Лощенко, родом із села Іванівки на Луганщині. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати більшовикам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота - 27 героїв - заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Бійців катували, а потім стратили
4 лютого 1918 року більшовицькі війська Муравйова підійшли до Києва. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через три дні червоноармійці увірвалися в місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві «Українську Робітничо-Селянську Республіку» та її «Народний секретаріат».
Міжнародне визнання української незалежності - це те, чим завдячуємо героям Крут. Затримавши російського ворога на чотири дні біля залізничної станції Крути, київські юнаки дали змогу владі УНР розгромити повстання російської «п’ятої колони» під назвою «повстання на заводі Арсенал» у Києві. А головне - досягнути визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин шляхом укладання Берестейського мирного договору з країнами Четверного союзу (Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Болгарське царство, Османська імперія), підписали його 9 лютого 1918 року. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання грошової позики і збройної допомоги в боротьбі із зовнішнім агресором в обмін на 60 мільйонів пудів хліба та іншої продукції від УНР. Згодом, завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ буде звільнено від більшовиків Київ, а у квітні - майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським(радянським) агресором - спільними зусиллями перемогла Українська Народна Республіка.
У Крутах кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір - виступили проти російської військової агресії, стати на захист України. Вони були різного походження - діти селян, робітників, священників, військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне - Україна потребує їхнього чину.
Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70-100 українських оборонців. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них, це студенти Народного унiверситету. Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників.
За численні прояви патріотизму, стійкості і самопожертви в боротьбі за державність Героїв Крут часто називають «першими кіборгами», порівнюючи їх подвиг з 242 днями оборони Донецького аеропорту.
Джерела:
https://armyinform.com.ua/2022/09/27/30-vijn-iz-zaklyatym-susidom-25-peremoga-nad-bilshovykamy-v-pershij-radyansko-ukrayinskij-vijni/ https://kobelyaky-miskrada.gov.ua/news/41842-kruti-bii-za-maibutnje https://uk.wikipedia.org/wiki/Бій_під_Крутами_(1918) https://www.uyut.in.ua/richnicya-boyu-pid-krutami/
Comentarios