Восьмикласники згадали, як американці побороли рабство

Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією їхньої праці третіми особами. В Україні(УРСР) документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Згадаймо ж, як наші дорогі союзники американці побороли його в своїй країні.

На початку 19 століття деякі штати півдня США повстали за збереження рабовласницького устрою, в 1820 році було ухвалено так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію по річці Міссісіпі на дві частини - рабовласницьку південну й вільну північну. Відбувся поділ на «Південь» та «Північ».

Перемога на президентських виборах 1860 року кандидата від Республіканської патрії Авраама Лінкольна стала для рабовласників сигналом небезпеки і призвела до виходу зі складу США таких штатів як Південна Кароліна, Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія, Луїзіана.

Ці 6 штатів у лютому 1861 року утворили нову «державу» - Конфедеративні Штати Америки (КША, Конфедерація), потім до них приєдналися ще 5 штатів, КША налічували вже 11 штатів.

Ці 11 штатів прийняли конституцію та обрали своїм президентом колишнього сенатора від Міссісіпі Джефферсона Девіса, який разом з іншими керівниками країни заявив, що на їхній території рабство буде існувати «вічно». Столицею Конфедерації стало алабамське місто Монтгомері, а після приєднання Вірджинії - Ричмонд. Ці штати займали 40 % всієї території США з населенням 9,1 млн осіб, у тому числі понад 3,6 млн чорношкірих. 7 жовтня до складу Конфедерації увійшла Індіанська територія, населення якої було лояльним до Конфедерації (велика кількість індіанців воювали на боці КША), але не до уряду США, який фактично санкціонував депортацію індіанців із Джорджії та інших південних штатів. Таким чином, індіанці не побажали відмовлятися від рабовласництва і увійшли до складу Конфедерації. Сенат КША формувався двома представниками від кожного штату, а також одним представником від кожної індіанської республіки (всього у складі Індіанської території було 5 індіанських республік). Індіанські представники в сенаті не мали права голосу.

12 квітня 1861 Конфедерація напала на Форт-Самтер(Південна Кароліна, острів), чим і розпочала 4-річну громадянську війну. У відповідь Лінкольн оголосив південні штати в стані заколоту, проголосив морську блокаду їхнього узбережжя, призвав в армію добровольців, а пізніше ввів військову повинність. Більша частина промислового потенціалу й людських ресурсів країни була зосереджена на Півночі, однак Південь був більш згуртований, бо там встановилася диктатура рабовласників. Були й зрадники, які проміняли свободу та демократію на ганебне рабовласництво, багато офіцерів-федератів приєдналися до конфедератів, найвідомішим з яких є Роберт Лі.

Рабовласники, барони Півдня вели боротьбу не на життя, а на смерть за своє виживання й колишнє життя, вони перейнялися почуттям сліпої ненависті до «янкі» (жителів Півночі), яких вважали не співвітчизниками, а чужинцями, ворогами, в той час як громадяни США навпаки, хотіли «вилікувати» рабовласників. Тактика обох сторін була однаковою - якнайшвидше захопити столицю супротивника.

На початку війни армія Півночі несла великі втрати, вона виявилася не готовою до великої війни, зокрема Вашингтон став прифронтовим містом. Але набагато успішніше здійснювалася блокада морського узбережжя Конфедерації. Одним із її наслідків стало захоплення 8 листопада 1861 року британського пароплава «Трент», на борту якого перебували емісари жителів Півдня, що поставило США на межу другої війни з Великою Британією, попередня закінчилася 1815 року, і була викликана втручанням британців до торгівельних справ США.

30 грудня 1862 Авраам Лінкольн підписав «Прокламацію про звільнення рабів» з 1 січня наступного року. Ця Прокламація, як і рішення про набір чорношкірих в армію, кардинально змінила мету війни - мова тепер йшла про повне знищення рабства, а не лише про його скасування по всій території США. Тоді Північ налагодив економічні зв`язки з Європою, розгорнув повномасштабний тил та промисловість, після чого армія США почала стрімко долати рабовласників.

Спочатку вони розрізали Конфедерацію на 2 частини, а вже 9 квітня 1865 після кривавих боїв капітулював Ричмонд, після чого «посипалися» і всі інші «повстанці». Через місяць останні сили конфедератів склали зброю. Громадянська війна завершилася абсолютною перемогою свободи та демократії над рабовласництвом. Проте, певні залишки прихильників рабовласництва залишилися й по наші дні, створивши расистську, терористичну організацію «ку-клукс-клан».

Під час війни відбулося близько 2000 битв. Для США ця війна стала найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх збройних конфліктів, в яких вони брали участь, але й перемога ця стала насправді Великою.

Сполучені Штати Америки подали всім приклад, як можна побудувати цивілізовану, демократичну державу навіть в умовах постійних війн проти загарбників, рабовласників і зрадників, вже тоді кожен громадянин там міг отримати свою землеву ділянку, а через 5 років вона вже належала йому повністю.

Дивлячись на те, як зараз допомагає нам влада і народ США, хочеться вигукнути – «Дякуємо тобі, Христофор!».

Джерела: https://www.jnsm.com.ua/h/0412N/, https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B2_%D0%A1%D0%A8%D0%90, https://m.facebook.com/profile.php?id=100063274565774&sk=photos&_rdr, https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/01/14/158816/, https://www.facebook.com/photos/, https://discover.in.ua/history/gromadjanska-vijna-u-ssha.html, http://krasyliv.in.ua/fotor/fotor_history/3444-gromadjanska-vijjna-u-ssha-23-foto-tekst.html, https://www.5.ua/svit/vidkryttia-ameryky-iaku-pravdu-khrystofor-kolumb-prykhovav-vid-korolevy-arahonu-226119.html.