Цього разу учні 8-В класу спрямували свої дослідження на тисячі кілометрів від сучасної України, на території колишньої Української Далекосхідної Республіки.
7 (За іншими, менш розповсюдженими даними – 13) квітня 1918 року в Хабаровську, Третій Всеукраїнський з’їзд ухвалив рішення про створення самостійної Української Далекосхідної Республіки та початку організації української армії Далекого Сходу.
Активне заселення українцями Приморщини почалося з 1860-х років, коли імперія за Айгунським договором отримала ці території у послабленої Другою Опіумною (Англо-франко-китайською) війною тогочасної китайської держави, де правила династія Цін. Від 1902 року українців перестають транспортувати морем та океаном, натомість користуючись нещодавно побудованою Транссибірською магістраллю та Китайсько-Східною залізницею. Свого піку депортація набула після початку у 1914 році Першої Світової війни, коли туди почали депортувати українців зі Східної Галичини, Буковини і Закарпаття, що були захоплені російською імперією у Австро-Угорщини. З цього моменту на території Зеленого Клину були присутні представники всіх історико-етнографічних регіонів України.
Загалом за 1850-1916 роки з України офіційно на Далекий Схід переселилося 276 300 осіб, або 56,54 % всіх поселенців. В амурській області кількість українців складала 49,7 % поселенців, у приморській - 61,2 %. Вже на початку 20 століття, із загальної кількості в півтора мільйони населення цієї околиці імперії, що знаходилась на побережжі Тихого океану, близько мільйона осіб походили з України. Українською мовою розмовляли 39,9 % мешканців Зеленого Клину, а українці складали тут 50 - 60 % всього населення. Різниця між мовою і національністю пояснювалась русифікацією, відсутністю українських шкіл, та низькою національною самосвідомістю. Деяких українців, що звикли до етнонімів русин та козак - записували, як росіян.
І ось, в березні 1917 року українці Зеленого Клину розгортають національну діяльність. Лютнева революція 1917 року поклала край обмеженням прав та свобод поневолених українців, спричинила розвиток українського громадського життя, котре проявилось у створенні низки громадських утворень (громад, кооперативів, товариств, рад, спілок, професійних об'єднань тощо), які, на початках, не мали єдиного центру керування та чітко визначеної мети - їх головне завдання полягало в захисті етнічних інтересів українського населення та можливості реалізації його прав як національної спільноти.
На фото - українська демонстрація у Владивостоку.
30 квітня 1917 року вийшло перше на Далекому Сході українське друковане видання «Українець на Зеленому Клині». Там публікувались резолюції Другого військового з'їзду в Києві, інформація про необхідність формування українського війська, Універсали Української Центральної Ради.
Згодом, почалися загальні всеукраїнські з’їзди діячів та мешканців Далекого Сходу, перший такий вирішив вимагати від тимчасового уряду визнання національно-культурної автономії українського населення, організацію українських військ Далекого Сходу, легітимність Української Далекосхідної Крайової Ради та Секретаріату. На Другому вирішили послати своїх делегатів до Києва, а ось Третій вже ухвалив рішення створити Самостійну Українську Далекосхідну Республіку, та почати організацію української армії Далекого Сходу.
Проголошення 22 листопада 1917 року Центральною Радою у Києві Української Народної Республіки було підтримане українцями Харбіна, Маньчжурії та Зеленого Клину в цілому. Телеграмою Маньчжурська Українська Окружна Рада вітала Центральну Раду з проголошенням УНР та повідомляла, що українці Маньчжурії не визнають для себе інших вказівок, крім розпоряджень Української Центральної Ради. 10 грудня 1917 року, за нагоди проголошення УНР, Маньчжурською окружною радою було організовано урочистий вечір за участі близько тисячі осіб.
Однак, попри всі потуги, вдалося створити лише один український полк - імені Тараса Шевченка. Він був беззбройним, створений в жовтні 1918 року у Владивостоку.
Також, після Третього з'їзду Маньчжурська Українська Окружна Рада, відчувши повноту української влади, навіть розпочала видачу українських паспортів.
В кінці травня 1918 року в Київ прибула направлена з Харбіна делегація Маньчжурської окружної ради. Після приїзду делегація відвідала міністра закордонних справ Української Держави Дмитра Дорошенка й подала доповідь про ситуацію на Далекому Сході та вимоги від імені «Маньчжурської Окружної Ради» про визнання російським урядом Зеленого Клину частиною України, звільнення краю від російських військ, визнання українські органи місцевої влади, дозволу організувати військо. Від української влади «маньчжурці» просили створити при уряді відділ справ Зеленого Клину та призначити консула в Харбіні.
Українська влада Гетьманату Скоропадського не змогла надати належної підтримки українцям Далекого Сходу, маючи територіальні суперечки з російсько-радянським урядом за Харківщину й Катеринославщину. Єдине, що було зроблено українським урядом, це призначення українського консула Далекого Сходу. Також з України на схід була відправлена освітня гуманітарна допомога - українські книги наукової та художньої літератури.
Четвертий «Надзвичайний» Всеукраїнський з'їзд відбувся 24 жовтня 1918 року у Владивостоку. З'їздом було напрацьовано проект конституції українців Далекого Сходу. Створення українського війська Секретаріат доручив учаснику війни з більшовиками в складі білих військ. Той розпочав формування українських збройних формацій на станції Ехо, але головнокоманувач, адмірал Колчак заборонив формування війська, а наявну дивізію послав на боротьбу з більшовиками.
А в червні 1919 року, під час наради секретаріату, дійшли висновку, що дозволу на створення армії від російської влади не буде. Тоді ухвалили рішення про оголошення війни білогвардійцям та початок створення партизанських загонів, котрі мали б стати основою майбутнього війська.
Мапа Зеленого Клину на марці Українського Далекосхідного Пресового Фонду (1936 рік)
Було заплановано й 5 з’їзд, але його було скасовано через погрози більшовиків щодо застосування сили.
Врешті-решт, більшовики повністю захопили території Зеленого Клину, 6 квітня 1920 року влада в Зеленому Клині фактично перейшла до Далекосхідної Республіки, створеної більшовиками, як буферна держава між радянською росією і Японією, а її українське населення отримало лише культурну автономію в її складі. А зараз від цієї автономії і булої національної самосвідомості не залишилося майже нічого.
Comments